Мій перший спогад про ролики з 1993 року. Я, тоді 3-літній бешкетник, примітив на купі брухту, що батьки дістали з горища, зламані радянські накладні ролики-квади (колеса стояли парами як на скейті). Як зараз пам’ятаю: світлий сонячний літній день, бджоли гудуть над пахучими квітами і ролики з яскраво жовтими колесами височіють на вершині усього того “добра”, яке вже не потрібне в побуті.
З тих пір я періодично в різні вікові періоди запитував батьків, чи можуть вони подарувати мені в честь якогось свята роликові ковзани. На жаль я не отримав підтримки в цьому питанні ні в 3, ні в 7, ні в 12 років. А при умові проживання в сільскій місцевості, де в принципі гарного асфальту і однодумців отримати було майже неможливо – ніс я цю свою мрію (кататися на роликах) аж до студентських років.
В 2007-му мені пощастило поступити до НТУУ КПІ на спеціальність “Радіотехнічні пристрої, системи і комплекси”. В цьому ж році проїзну дорогу вздовж 12-20 корпусів університету перетворили в пішохідну аллею, де і по сьогоднішній день спільнота ролерів активно проводить час. Тож студенти вдень вчилися, а надвечір із великим задоволенням ганяли на роликах. Вже через пів року навчання я був знайомий із більшістю ролерів свого факультету та назбирав стипендії на мої перші ролики категорії фітнес від фірми Fila.
Мій перший вчитель був моїм же однокурсником, Володимир Лубяной, він же допоміг мені влаштуватися на мою першу ролер-роботу інструктором на ролердром в РТЦ Блокбастер. З тих пір я активно взаємодіяв із спільнотою київскьких ролерів та встиг відвідати безліч заходів: від нічних покатушок до іногородніх змагань, від квестів до міжнародних ролер-фестивалів. І навіть встиг попрацювати у команді орагнізаторів ролерских івентів RSG-team і організувати наймасштабніший захід за всю історію київських ролер-подій, що налічував більше 1000 учасників на колесах із 4-х країн: Україна, Росія, Білорусь, Молдова.
Один із факторів, що серйозно вплинули на мій розвиток як спортсмена, так і тренера – це перелом у 2010 році малої гомілкової кістки на лівій нозі із серйозним вивихом стопи. Мені робили операцію і врізали титанову пластину із двома гвинтами. Ця подія затримала мене як спортсмена на два роки. Але кататися на роликах мені дозволили, тож я зміг зосередитись саме на тренерській діяльності.
Працював за цей період інструктором в РТЦ Блокбастер, тренером в ТРЦ Дрімтаун, ТРЦ Мармелад, ТРЦ Україна, ТРЦ Космополіт, ТРЦ Квадрат, ТРЦ Променада. Нажаль із ролердромів на сьогодні залишилися тільки перший і останній. Але досвід був отриманий безцінний, що дуже допомагає мені в роботі зараз.
В телефоні записано більше 3000 контактів учнів, що пройшли навчання та отримали бажані враження. Деякі катаються на роликах більше 5 років, при мені закінчують школу та поступають в університет. Мої в минулому підопічні, з якими я реалізовував перші авторські навчальні проекти – відкрили свої ролер-школи та успішно продовжують свій вже самостійний розвиток у світі ролер-навчання. Богдан Панченко та Богдан Данілейко чудово вправляються із маленькими ролерами, чую про них багато гарних відгуків😃
Сучасні можливості навчання дозволили мені отримати профільну освіту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України за спеціальністю “теорія і методика спортивної підготовки в олімпійських видах спорту”. Завдяки цьому дізнався купу науково обгрунтованих підходів, яким чином достовірно відбувається розвиток і вдосконалення фізичних якостей дітей та дорослих. Із задоволенням впроваджую спортивні методики у тренувальний процес задля покращення гармонійного фізичного виховання всіх учнів. Науковий підхід чудово доповнює мій величезний досвід роботи.
Працювати тренером для мене – бажання, яке мені вдалося поєднати із улюбленим захопленням. Свого часу батьки допомогли мені влаштуватися в Києві, де я знайшов своє призначення, зустрів безліч людей, які допомогли мені зрозуміти своє місце. Тепер я хочу допомагати іншим розуміти свої бажання і розвиватися задля досягнення поставленої мети.
Окрім роботи своєї мрії – я сім’янин, батько двох дітей, Сашка і Марійки. На роликах катаються обидва, в межах задоволення. Все-таки тато може сильно зіпсувати відносини з дітьми, якщо буде нав’язувати взаємодію як з тренером. Але діти також відвідують заняття разом із моїми учнями і їм дуже подобається.
Час, що я проводжу на тренуваннях – великий подарунок. І всі мої маленькі учні – всі свої. Не можна працювати з дітьми та ділити їх на своїх і чужих. І це в першу чергу спілкування і радість, а вже потім тренування і досягнення. Безумовно задоволення не може бути без дисципліни та старанності, але дисципліна і старанність без задоволення призводить до нудьги і в подальшому до втрати сенсу від занять.
На сьогоднішній день вже зроблено багато. Перші дитячі “покатушки” із повноцінними маршрутами по пересічній місцевості та багатокілометровою тривалістю, Дитяча Ліга Чаклунів – ігри на роликах із індивідуальним рейтингом активності, чудовий літній табір з площадками дня катання та мультинапрямленим дозвіллям. Але залишилось ще безліч ідей, що я прагну і маю надію реалізувати за своє життя. Нехай з вашою допомогою ми об’єднаємо світовий досвід катання на роликах та станемо в авангарді світової ролер-спільноти!
